Пісня з Полтавщини зберегла рядок: «А мій милий вареничків хоче». Цей мотив увійшов у фольклор як символ голоду, гумору й жінки з терпінням і качалкою. Вареники надихнули не одного поета – з них починаються вечері, суперечки і вірші.
Знамениті вірші про вареники українською мовою для дорослих та дітей
Перші згадки про страву, схожу на вареники, з’явилися у турецьких кулінарних записах XIII століття. Українці адаптували рецепт, додавши кисломолочне тісто і солодкі начинки, перетворивши буденну страву на символ національної кухні.
Найбільшу популярність вареники отримали в XIX столітті, коли їх почали подавати на великих ярмарках у Полтаві, Лубнах і Черкасах.
Вірші про вареники для дітей
У китайській кухні найближчим родичем вареника вважається "цзяоцзи" – тістяна кишенька з м’ясом або овочами, яку традиційно готують на Новий рік.
Вона має форму півмісяця і символізує багатство. У дитячих казках Китаю цзяоцзи іноді оживають, втікаючи від голодних кухарів.
Що у світі найсмачніше?
Може, краби чи ікра?
Може, ще щось, найдивніше?
Є багато різних страв.
Тільки в хаті українській
Покуштуєш диво з див:
Ось півмісяці у мисці,
А над ними в’ється дим,
Бо гарячі – масло тане…
Чи ж ви знаєте, що це?
Це – вареники в сметані,
Найсмачніші над усе!
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є
Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
З сиром ось жовтіють в мисці,
І з картоплею киплять…
Полюбляють українці
За столом поласувать.
Ще з капустою наварим,
Та з грибами – пахнуть як!
Поласуємо ми з вами,
Поласуємо – ще й як!
Може, краби чи ікра?
Може, ще щось, найдивніше?
Є багато різних страв.
Тільки в хаті українській
Покуштуєш диво з див:
Ось півмісяці у мисці,
А над ними в’ється дим,
Бо гарячі – масло тане…
Чи ж ви знаєте, що це?
Це – вареники в сметані,
Найсмачніші над усе!
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є
Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
З сиром ось жовтіють в мисці,
І з картоплею киплять…
Полюбляють українці
За столом поласувать.
Ще з капустою наварим,
Та з грибами – пахнуть як!
Поласуємо ми з вами,
Поласуємо – ще й як!
Копіювати
Вже місяць спадає,
А краю все немає…
Ой, нумо, поспішімо,
Жнива вчасно завершімо!
Недалечко до межі,
Варенички у діжі!
Не барімося на лані —
Варенички у сметані!
А краю все немає…
Ой, нумо, поспішімо,
Жнива вчасно завершімо!
Недалечко до межі,
Варенички у діжі!
Не барімося на лані —
Варенички у сметані!
Копіювати
Я вареники робила,
Від борошна вся побіліла.
Навіть кучері руденькі
В мене, бачите, – біленькі.
Усміхнулись мама й тато –
Як вареників багато!
А які вони смачні!
Братик каже: «Дай мені.»
Від борошна вся побіліла.
Навіть кучері руденькі
В мене, бачите, – біленькі.
Усміхнулись мама й тато –
Як вареників багато!
А які вони смачні!
Братик каже: «Дай мені.»
Копіювати
Вареники з сиром, вареники в маслі,
Ох, які ж бо ви, направду, у мене прекрасні!
Вареники-варенички – кручені краєчки,
Начиночка краща, ніж з м’яса чи гречки!
Взялись попід руки, як на вечорницях,
Побігли купатися в гарячій водиці.
З баняка стрибнули під холодну воду
І у миску -хизувати свою смачну вроду.
Жартували з цукром, падали в сметану.
Ось так годували ґаздиню старанну.
Вареники-варенусі, мої любі й милі,
Нехай всі на світі знають, що ви не ліниві!!!
Ох, які ж бо ви, направду, у мене прекрасні!
Вареники-варенички – кручені краєчки,
Начиночка краща, ніж з м’яса чи гречки!
Взялись попід руки, як на вечорницях,
Побігли купатися в гарячій водиці.
З баняка стрибнули під холодну воду
І у миску -хизувати свою смачну вроду.
Жартували з цукром, падали в сметану.
Ось так годували ґаздиню старанну.
Вареники-варенусі, мої любі й милі,
Нехай всі на світі знають, що ви не ліниві!!!
Копіювати
В кожнiй хaтi нa Вкрaїнi
Вaрeники вaрять нинi,
Вaреники круглолицi –
Iз нaйкрaщої пшeницi.
Вaрeники вaрять нинi,
Вaреники круглолицi –
Iз нaйкрaщої пшeницi.
Копіювати
Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники.
Мурка з-під столу нявкнула «няв!»-
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось!-
Мурка весь день по підлозі качалась,
Потім заснула біля дверей
І перестала ловити мишей.
Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники.
Жучка знадвору гавкнула «гав!»-
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось!-
Жучка весь день на порозі валялась,
Потім заснула біля плити
І перестала двір стерегти.
Еники-беники, еники-беники,
Знову зварили ліниві вареники.
Я у вітальні друзів зібрав –
Миску лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нами сталось!-
Ми цілий день по вітальні валялась:
Хто на дивані, хто на стільці
Хто із виделкою в лівій руці.
Сном непробудним усі ми спимо,
В школу не ходимо й бурмотимо:
«Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники…»
Мама зварила ліниві вареники.
Мурка з-під столу нявкнула «няв!»-
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось!-
Мурка весь день по підлозі качалась,
Потім заснула біля дверей
І перестала ловити мишей.
Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники.
Жучка знадвору гавкнула «гав!»-
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось!-
Жучка весь день на порозі валялась,
Потім заснула біля плити
І перестала двір стерегти.
Еники-беники, еники-беники,
Знову зварили ліниві вареники.
Я у вітальні друзів зібрав –
Миску лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нами сталось!-
Ми цілий день по вітальні валялась:
Хто на дивані, хто на стільці
Хто із виделкою в лівій руці.
Сном непробудним усі ми спимо,
В школу не ходимо й бурмотимо:
«Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники…»
Копіювати
У японській гастрономії схожа страва називається гьодза. Її подають з соєвим соусом і смажать до хрусткої скоринки. Гьодза легші за наші вареники, але ніколи не потрапляють до фольклору – їм просто не до того.
Відомі вірші та пісні про вареники
Щоб вареники вийшли м’які, але пружні, слід замісити тісто з теплої води, яйця, щіпки солі та борошна. Тісто має бути пластичним, як жарт дядька на третій чарці, і не липнути до рук. Після того як воно відпочине, його розкачують і вирізають кружечки.
Ой мій милий варенички хоче. (Двічі)
— Навари, милая, (Двічі)
Навари, уха-ха, моя чорнобривая!
Та дров же немає, милий мій, миленький,
Та дров же немає, голуб мій сивенький!
Нарубай, милая, (Двічі)
Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая!
Та й сил же немає, милий мій, миленький,
Та сил же немає, голуб мій сивенький!
Помирай, милая, (Двічі)
Помирай, уха-ха, моя чорнобривая!(Двічі)
А з ким будеш доживавати, милий мій, мипенький?
А з ким будеш доживати, голуб мій сивенький?
Із кумою, милая, (Двічі)
Із кумою, уха-ха, моя чорнобривая! (Двічі)
Так підем же додому, милий мій, миленький,
Вареничків наварю, голуб мій сивенький!
Не балуй, милая, (Двічі)
Не балуй, уха-ха, моя чорнобривая!
— Навари, милая, (Двічі)
Навари, уха-ха, моя чорнобривая!
Та дров же немає, милий мій, миленький,
Та дров же немає, голуб мій сивенький!
Нарубай, милая, (Двічі)
Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая!
Та й сил же немає, милий мій, миленький,
Та сил же немає, голуб мій сивенький!
Помирай, милая, (Двічі)
Помирай, уха-ха, моя чорнобривая!(Двічі)
А з ким будеш доживавати, милий мій, мипенький?
А з ким будеш доживати, голуб мій сивенький?
Із кумою, милая, (Двічі)
Із кумою, уха-ха, моя чорнобривая! (Двічі)
Так підем же додому, милий мій, миленький,
Вареничків наварю, голуб мій сивенький!
Не балуй, милая, (Двічі)
Не балуй, уха-ха, моя чорнобривая!
Копіювати
Є вареники у хаті –
В Україні все гаразд:
Всі – щасливі і багаті,
Щедре сонце світить в нас!
Слава хаті українській,
Слава нашій всій землі, І вареникам в макітрі,
Що на нашому столі!
В Україні все гаразд:
Всі – щасливі і багаті,
Щедре сонце світить в нас!
Слава хаті українській,
Слава нашій всій землі, І вареникам в макітрі,
Що на нашому столі!
Копіювати
Ой, вставали раненько, картоплю варили
До вечора вареників з нею наліпили
Наварили вареників для гостей шановних
Їжте люди вареники та бутьте здорові.
Їжте, їжте вареники, гості наші любі,
Вони трохи гаряченькі не попечіть губи.
А вже ж в ті вареники картоплі напхали
Ще й перчиком притрусили, там його немало.
В череп’яну макітерку ми їх положили
Олійкою з цибулькою добре помастили.
Їжте, їжте гості любі, рахувать не станем
Може, кому буде мало – ми іще добавим.
До вечора вареників з нею наліпили
Наварили вареників для гостей шановних
Їжте люди вареники та бутьте здорові.
Їжте, їжте вареники, гості наші любі,
Вони трохи гаряченькі не попечіть губи.
А вже ж в ті вареники картоплі напхали
Ще й перчиком притрусили, там його немало.
В череп’яну макітерку ми їх положили
Олійкою з цибулькою добре помастили.
Їжте, їжте гості любі, рахувать не станем
Може, кому буде мало – ми іще добавим.
Копіювати
Що у світі найсмачніше?
Може, краби чи ікра?
Може, ще щось, найдивніше?
Є багато різних страв.
Креми, соуси, салати,
Ще — рулети та супи…
В українську теплу хату
Завітай, будь ласка, ти.
Тільки в хаті українській
Покуштуєш диво з див:
Ось півмісяці у мисці,
А над ними в’ється дим.
Бо гарячі — масло тане…
Чи ж ви знаєте, що це?
Це — вареники в сметані,
Найсмачніші над усе!
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є?
Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
З сиром ось жовтіють в мисці,
І з картоплею киплять…
Полюбляють українці
За столом поласувать.
Ще з капустою наварим,
Та з грибами — пахнуть як!
Поласуємо ми з вами,
Поласуємо — ще й як!
Ще ж і з вишнями не їли,
З полуницями беріть!
Ми вареників зварили —
Оце диво на весь світ!
З м’ясом, з рибою, з горохом,
Ось ще з маком та пшоном.
Ще посидьте з нами трохи
В нашій хаті за столом.
Є вареники у хаті —
В Україні все гаразд:
Всі — щасливі і багаті,
Щедре сонце світить в нас!
Слава хаті українській!
Слава нашій всій землі!
І вареникам у мисці,
Що на нашому столі!
Може, краби чи ікра?
Може, ще щось, найдивніше?
Є багато різних страв.
Креми, соуси, салати,
Ще — рулети та супи…
В українську теплу хату
Завітай, будь ласка, ти.
Тільки в хаті українській
Покуштуєш диво з див:
Ось півмісяці у мисці,
А над ними в’ється дим.
Бо гарячі — масло тане…
Чи ж ви знаєте, що це?
Це — вареники в сметані,
Найсмачніші над усе!
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є?
Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
З сиром ось жовтіють в мисці,
І з картоплею киплять…
Полюбляють українці
За столом поласувать.
Ще з капустою наварим,
Та з грибами — пахнуть як!
Поласуємо ми з вами,
Поласуємо — ще й як!
Ще ж і з вишнями не їли,
З полуницями беріть!
Ми вареників зварили —
Оце диво на весь світ!
З м’ясом, з рибою, з горохом,
Ось ще з маком та пшоном.
Ще посидьте з нами трохи
В нашій хаті за столом.
Є вареники у хаті —
В Україні все гаразд:
Всі — щасливі і багаті,
Щедре сонце світить в нас!
Слава хаті українській!
Слава нашій всій землі!
І вареникам у мисці,
Що на нашому столі!
Копіювати
Вареники-ліпеники, ніби річ не хитра.
Посміхається лукаво на столі макітра.
А вареничків чимало з вишнями і сиром:
«Їжте, мамо, їжте, тату, набирайтесь сили!»
Приспів:
Ой варенички кручені, страва незвичайна,
Для обіду, для вечері і для чарування.
Вареники, варенички, тай ще варениці,
Як побачать – усміхнуться вікна у світлиці.
«Чом ти милий – чорнобривий, заглядаєш в очі?
Сама бачу вареничків, вареничків хочеш!»
Приспів.
Мовить милий із порогу запал у коханні:
«Дай вареничків голубко у густій сметані».
Не по три, не по чотири йому подавала,
Вареничками в світлиці його чарувала.
Приспів.
Ой варенички полтавські, страва незвичайна,
Для обіду, для вечері і для чарування.
Посміхається лукаво на столі макітра.
А вареничків чимало з вишнями і сиром:
«Їжте, мамо, їжте, тату, набирайтесь сили!»
Приспів:
Ой варенички кручені, страва незвичайна,
Для обіду, для вечері і для чарування.
Вареники, варенички, тай ще варениці,
Як побачать – усміхнуться вікна у світлиці.
«Чом ти милий – чорнобривий, заглядаєш в очі?
Сама бачу вареничків, вареничків хочеш!»
Приспів.
Мовить милий із порогу запал у коханні:
«Дай вареничків голубко у густій сметані».
Не по три, не по чотири йому подавала,
Вареничками в світлиці його чарувала.
Приспів.
Ой варенички полтавські, страва незвичайна,
Для обіду, для вечері і для чарування.
Копіювати
Вареники, вареники, спрадавна в Україні,
Вареники, вареники шанують і понині:
Вареники із вишнями, вареники з черешнями,
З чорницями, суницями, сливками й шовковицями,
Вареники з капустою, картоплею і сиром —
Їжте, люди, на здоров’я і ходіть із миром!
А чи свято, чи неділя, чи гарна гостина —
На столі стоїть макітра, навколо — родина.
Всі говорять побажання, слів не вистачає.
Господиня вареничків іще підкидає!
Вареники, вареники шанують і понині:
Вареники із вишнями, вареники з черешнями,
З чорницями, суницями, сливками й шовковицями,
Вареники з капустою, картоплею і сиром —
Їжте, люди, на здоров’я і ходіть із миром!
А чи свято, чи неділя, чи гарна гостина —
На столі стоїть макітра, навколо — родина.
Всі говорять побажання, слів не вистачає.
Господиня вареничків іще підкидає!
Копіювати
Не думай, що Вареник – це пусте!
Всього лиш тісто, зварене з начинкою,
Вареник – як Буття людське святе!
Як єдність пари чоловіка з жінкою!
Вареник – наче магія життя!
Як фази Місяця в нічному морі,
Як духу і матерії злиття,
Що долина з праматірних просторів!
Приспів:
Хтось любить їсти м’ясо, хтось — гриби,
Хтось – голубці, хтось – зупу, хтось – крученики,
А ми з дитинства щиро любим всі
Вареники. Вареники. Вареники.
Ти з тіста, наче бог, формуєш світ,
Адже Усесвіт – теж неначе з борошна,
А тісто – таке ж тлінне, як граніт —
То ж головне, щоб смачно було й хороше!
Вареники – не просто пироги!
А серед страв людських немов священники,
І полюбляють навіть вороги
В сметані свіжозварені вареники!
Приспів.
Як пироги скипають у воді,
Вони ж як зорі в небі обертаються!
І почуття з душевних холодів,
До почуттів весняних повертаються!
Всього лиш тісто, зварене з начинкою,
Вареник – як Буття людське святе!
Як єдність пари чоловіка з жінкою!
Вареник – наче магія життя!
Як фази Місяця в нічному морі,
Як духу і матерії злиття,
Що долина з праматірних просторів!
Приспів:
Хтось любить їсти м’ясо, хтось — гриби,
Хтось – голубці, хтось – зупу, хтось – крученики,
А ми з дитинства щиро любим всі
Вареники. Вареники. Вареники.
Ти з тіста, наче бог, формуєш світ,
Адже Усесвіт – теж неначе з борошна,
А тісто – таке ж тлінне, як граніт —
То ж головне, щоб смачно було й хороше!
Вареники – не просто пироги!
А серед страв людських немов священники,
І полюбляють навіть вороги
В сметані свіжозварені вареники!
Приспів.
Як пироги скипають у воді,
Вони ж як зорі в небі обертаються!
І почуття з душевних холодів,
До почуттів весняних повертаються!
Копіювати
Подають вареники по-різному: з маслом, сметаною, шкварками, ягодами, медом, цукром, смаженою цибулею або навіть у бульйоні. Найкраще – гарячими і щедро, щоб на столі не залишилося місця для суму.
Жартівливі вірші та пісні про українські вареники
У фільмі «Весілля в Малинівці», Україна, 1967, режисер Андрій Тутишкін показав сцену, де вареники самі летять у рот персонажам. Це був образ щасливого життя, де їжа з’являється без зусиль. Епізод став культовим у радянському кінематографі, адже глядачі цінували їжу не тільки як страву, а як мрію.
Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.
Копіювати
«Як ми з кумом вареники варили».
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був…
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан…
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був…
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан…
Копіювати
Щонеділі і у свято є вареників багато.
У сметані, зі шкварками — це вареники від мами.
Приспів:
Любить мама частувати,
Різні страви готувати,
Та найбільш люблю у мами
Вареники картопляні.
Програш.
Вивертаються в окропі
На бочок і на животик.
Зараз, зараз вас, гарненьких,
Ми з’їмо усіх смачненьких.
Приспів:
Друшляком усіх в макітру,
Справа ця проста, не хитра.
Зверху масла і сметани,
Ох, смачні ж вони у мами!
Програш.
Посідали всі до столу
Дружно — у родиннім колі,
Та не довго це тривало,
Бо вареників не стало.
Приспів:
Скоро знову прийде свято
І вареників багато
Буде в маслі і в сметані,
Їх наліплять руки мами.
У сметані, зі шкварками — це вареники від мами.
Приспів:
Любить мама частувати,
Різні страви готувати,
Та найбільш люблю у мами
Вареники картопляні.
Програш.
Вивертаються в окропі
На бочок і на животик.
Зараз, зараз вас, гарненьких,
Ми з’їмо усіх смачненьких.
Приспів:
Друшляком усіх в макітру,
Справа ця проста, не хитра.
Зверху масла і сметани,
Ох, смачні ж вони у мами!
Програш.
Посідали всі до столу
Дружно — у родиннім колі,
Та не довго це тривало,
Бо вареників не стало.
Приспів:
Скоро знову прийде свято
І вареників багато
Буде в маслі і в сметані,
Їх наліплять руки мами.
Копіювати
Українські вареники – то краса і сила!
Ой, гарних я вареників, для вас наварила!
Вареники зі шкварками, та ще й у сметані —
Додають нам сил в роботі, в спорті і навчанні!
Ой, вставали раненько, картоплю варили,
До вечора вареників з неї наліпили.
Наварили вареників для гостей хороших.
Їжте, їжте вареники, гості наші любі!
Вони трохи гаряченькі — не попечіть губи!
А вже ж в ті вареники картоплі напхали
Ще й перчиком притрусили,там його немало.
В череп’яну макітерку ми їх положили,
Олійкою з цибулькою добре помастили.
Їжте, їжте, гості любі, рахувать не станем,
Може, кому буде мало — ми іще добавим.
Ой, гарних я вареників, для вас наварила!
Вареники зі шкварками, та ще й у сметані —
Додають нам сил в роботі, в спорті і навчанні!
Ой, вставали раненько, картоплю варили,
До вечора вареників з неї наліпили.
Наварили вареників для гостей хороших.
Їжте, їжте вареники, гості наші любі!
Вони трохи гаряченькі — не попечіть губи!
А вже ж в ті вареники картоплі напхали
Ще й перчиком притрусили,там його немало.
В череп’яну макітерку ми їх положили,
Олійкою з цибулькою добре помастили.
Їжте, їжте, гості любі, рахувать не станем,
Може, кому буде мало — ми іще добавим.
Копіювати
Я хлопець козаченько, я хлопець молодець
З’їдаю кожен ранок десяточок яєць
Та більше полюбляю вареники смачні
Вони такі гарненькі всміхаються мені
Приспів:
Вареники –
Раз, два, три, чотири, а мені все мало
Раз, два, три, чотири вареників стало
Сьогодні вихідний я не занятий ні чим
Піду я до дівчини вареників поїм.
Дівчина молоденька красуня ой яка
Вареники підносить годує козака
Приспів:
Цілую, обнімаю дівчину молоду,
Сьогодні я від неї нікуди не піду.
Як гарно і чудово у дівчини мені
Разом будем ліпити вареники смачні.
З’їдаю кожен ранок десяточок яєць
Та більше полюбляю вареники смачні
Вони такі гарненькі всміхаються мені
Приспів:
Вареники –
Раз, два, три, чотири, а мені все мало
Раз, два, три, чотири вареників стало
Сьогодні вихідний я не занятий ні чим
Піду я до дівчини вареників поїм.
Дівчина молоденька красуня ой яка
Вареники підносить годує козака
Приспів:
Цілую, обнімаю дівчину молоду,
Сьогодні я від неї нікуди не піду.
Як гарно і чудово у дівчини мені
Разом будем ліпити вареники смачні.
Копіювати
Серед новіших стрічок, де фігурують вареники – анімаційний фільм «Bao» (режисер Доме Ші, США, 2018). Там героїня ліпить пельмені, схожі на вареники, один із яких оживає і стає головним персонажем. Фільм отримав «Оскар» як краща анімаційна короткометражка і показав, як через їжу можна говорити про любов, самотність і материнські страхи.
У Черкасах стоїть пам’ятник варенику – бронзовий на подушці, автор Тарас Фірко, відкритий 2006 року. У Кривому Розі є мурал із вареником у народному костюмі. Вареники надихають не лише поетів – вони давно стали героєм міських історій.
