Батько відіграє ключову роль у вихованні, безпеці та формуванні життєвих орієнтирів дитини. Його підтримка впливає на впевненість, відповідальність і здатність ухвалювати рішення. День батька дає привід висловити вдячність словами, які мають зміст і вагу.
Вірші до Дня батька які легко вивчити дітям
День батька в Україні відзначають у третю неділю червня. Традиція бере початок зі США, де свято офіційно запровадили 1910 року завдяки ініціативі Сонора Смарт Додд, яка прагнула вшанувати свого батька ветерана Громадянської війни. В Україні День батька закріплений указом президента у 2019 році та поступово входить у родинну культуру.
Вірші до Дня батька для дітей
Психологи вважають, що батько формує у дитини відчуття безпеки, впевненість у власних силах і здатність довіряти світові.
Через спільні дії, приклад поведінки та щоденну присутність батько навчає відповідальності й поваги до правил. Саме тому короткі дитячі вірші стають простим інструментом емоційного зв’язку і визнання ролі батька.
Я вітаю сьогодні зі святом
Мого милого, любого тата!
Буду вічно любити, завжди берегти
Хочу вирости й стати, татусю, як ти!
Мого милого, любого тата!
Буду вічно любити, завжди берегти
Хочу вирости й стати, татусю, як ти!
Копіювати
Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
Копіювати
На коліні гарно в тата,
мов на конику, скакати!
А на справжньому коні
трохи боязно мені.
Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече
мов на конику, скакати!
А на справжньому коні
трохи боязно мені.
Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече
Копіювати
Мої руки незупинні то у фарбі, то у глині.
Що не вміють руки нині – перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата!
Що не вміють руки нині – перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата!
Копіювати
Тату, рідний, мусиш знати –
Ти найкращий в світі тато!
Добрий, сильний та стрункий:
Хіба є де ще такий?
Будь упевненим, мій тату,
Що тебе я буду вартий.
Все робитиму, як ти,
Треба тільки підрости!
Ти найкращий в світі тато!
Добрий, сильний та стрункий:
Хіба є де ще такий?
Будь упевненим, мій тату,
Що тебе я буду вартий.
Все робитиму, як ти,
Треба тільки підрости!
Копіювати
Як з усього світу татків
Всіх докупи позбирати,
А тоді мене спитати:
— Котрий найдорожчий тато?
— Мій, — скажу я без запинки,
І то буде правда чиста,
Як з дитячої сльозинки
Крапелиночка іскриста.
Ви своїх татів хваліте,
Величайте, — я не дбаю —
Та за всі скарби на світі
Я свого не проміняю.
Всіх докупи позбирати,
А тоді мене спитати:
— Котрий найдорожчий тато?
— Мій, — скажу я без запинки,
І то буде правда чиста,
Як з дитячої сльозинки
Крапелиночка іскриста.
Ви своїх татів хваліте,
Величайте, — я не дбаю —
Та за всі скарби на світі
Я свого не проміняю.
Копіювати
Я скажу це вам, друзі, між нами,
Люблю тата я, більше від мами.
Тато вдома так рідко буває!
Та ніколи на мене не лає.
Як має татко вільний час,
Тоді у домі свято в нас.
Граєм в індіанців, вікінгів, спартанців.
Хитає мама головою:
“Із татом діти ви обоє!”
Люблю тата я, більше від мами.
Тато вдома так рідко буває!
Та ніколи на мене не лає.
Як має татко вільний час,
Тоді у домі свято в нас.
Граєм в індіанців, вікінгів, спартанців.
Хитає мама головою:
“Із татом діти ви обоє!”
Копіювати
У мене є тато!
Запитаєте, який він?
Самий сильний тато,
Самий хоробрий воїн!
Добрий. Самий розумний.
Як не похвалитися?
Татом тільки з мамою
Можна поділитися.
У мене є тато!
Все одно, який він!
Кращий в світі тато,
Бо ВІН МІЙ!
Запитаєте, який він?
Самий сильний тато,
Самий хоробрий воїн!
Добрий. Самий розумний.
Як не похвалитися?
Татом тільки з мамою
Можна поділитися.
У мене є тато!
Все одно, який він!
Кращий в світі тато,
Бо ВІН МІЙ!
Копіювати
На законодавчому рівні батько в Україні має рівні з матір’ю права та обов’язки щодо виховання дитини. Сімейний кодекс України зобов’язує батька забезпечувати фізичний, моральний і духовний розвиток дитини, дбати про здоров’я, освіту та безпечні умови життя. Також батько несе відповідальність за матеріальне утримання дитини та участь у її вихованні незалежно від факту спільного проживання.
Чуйні вірші до Дня батька для дітей
З погляду психології дитина, яка зростає без батька з різних причин, часто відчуває нестачу опори й передбачуваності. У такому досвіді з’являється тривога, запитання про власну цінність і підвищена чутливість до втрат. Дитячі вірші у цьому випадку стають безпечним способом проговорити почуття і дати їм форму без перевантаження емоціями.
Нехай дощик цілий день йде,
Нехай небо хмуриться з ранку.
До мене мій тато підійде
І сховає від дощу.
Він мене пригорне ніжно,
Скаже добрі слова –
І знову сонце усміхнеться,
Розжене хмари-хмари!
Сяду я до нього на ручки
І шепну, дивлячись в очі:
«Тато, ти мій найкращий!
Тату, я люблю тебе!»
Нехай небо хмуриться з ранку.
До мене мій тато підійде
І сховає від дощу.
Він мене пригорне ніжно,
Скаже добрі слова –
І знову сонце усміхнеться,
Розжене хмари-хмари!
Сяду я до нього на ручки
І шепну, дивлячись в очі:
«Тато, ти мій найкращий!
Тату, я люблю тебе!»
Копіювати
Ми із татом,
Ми — мужчини —
Тато й я!
І робота в нас своя:
Ремонтуємо замки.
Забиваємо гвіздки.
Тук-тук молоток —
І забили ми гвіздок.
Ми — мужчини —
Тато й я!
І робота в нас своя:
Ремонтуємо замки.
Забиваємо гвіздки.
Тук-тук молоток —
І забили ми гвіздок.
Копіювати
Все на світі вміє тато:
Може шафу змайструвати,
Швидко цвях заб’є у стіну,
Ще й полагодить машину.
Я завжди йому кажу:
– Тату, дай допоможу!
Може шафу змайструвати,
Швидко цвях заб’є у стіну,
Ще й полагодить машину.
Я завжди йому кажу:
– Тату, дай допоможу!
Копіювати
Люблю я тата, і щодня
Любов однакова моя.
Чи він сумує,
Чи співа,
Чи він майструє
Щось бува,
Чи він читає,
Чи мовчить,
І раптом навіть накричить,
Я не заплачу,
Я стерплю.
Бо все одно його люблю!
Любов однакова моя.
Чи він сумує,
Чи співа,
Чи він майструє
Щось бува,
Чи він читає,
Чи мовчить,
І раптом навіть накричить,
Я не заплачу,
Я стерплю.
Бо все одно його люблю!
Копіювати
Як з усього світу татків
Всіх докупи позбирати,
А тоді мене спитати:
– Котрий найдорожчий тато?
– Мій, – скажу я без запинки,
І то буде правда чиста,
Як з дитячої сльозинки
Крапелиночка іскриста.
Ви своїх татів хваліте,
Величайте, – я не дбаю –
Та за всі скарби на світі
Я свого не проміняю.
Всіх докупи позбирати,
А тоді мене спитати:
– Котрий найдорожчий тато?
– Мій, – скажу я без запинки,
І то буде правда чиста,
Як з дитячої сльозинки
Крапелиночка іскриста.
Ви своїх татів хваліте,
Величайте, – я не дбаю –
Та за всі скарби на світі
Я свого не проміняю.
Копіювати
Може він в футбол пограти,
Може книжку почитати,
Супчик може розігріти,
Може мультик подивитись,
Може він пограти в шашки,
Може і помити чашки,
Може малювати машинки,
Може поскладати картинки,
Може везти на собі,
Як на швидкому коні.
Може він ловити рибу
І полагодити шибу.
Вміє так всього багато —
Мій найкращий в світі тато.
Може книжку почитати,
Супчик може розігріти,
Може мультик подивитись,
Може він пограти в шашки,
Може і помити чашки,
Може малювати машинки,
Може поскладати картинки,
Може везти на собі,
Як на швидкому коні.
Може він ловити рибу
І полагодити шибу.
Вміє так всього багато —
Мій найкращий в світі тато.
Копіювати
Немає в світі кращих друзів,
Як я й мій рідний тато;
Ми любимось так дуже-дуже,
Що й годі розказати!
Мій тато добрий і ласкавий,
Всміхнеться — сонце гріє,
Він різні гарні гри-забави
Придумати уміє.
У вільний час книжки зі мною
Читає, оглядає
І мови рідної, дзвінкої
Щодень мене навчає.
Казки розказує чудово,
А знає їх чимало —
Й ловлю кожнісіньке я слово,
Щоб марно не пропало.
Улітку йдемо в парк гуляти,
А взимку — на санчата.
Любити Бога, зла цуратись —
Усього вчусь у тата.
Я кожного шаную тата,
Хоч як їх скрізь багато,
Та лиш таким хотів би стати
Розумним, добрим і завзятим,
Як мій, мій рідний тато!
Як я й мій рідний тато;
Ми любимось так дуже-дуже,
Що й годі розказати!
Мій тато добрий і ласкавий,
Всміхнеться — сонце гріє,
Він різні гарні гри-забави
Придумати уміє.
У вільний час книжки зі мною
Читає, оглядає
І мови рідної, дзвінкої
Щодень мене навчає.
Казки розказує чудово,
А знає їх чимало —
Й ловлю кожнісіньке я слово,
Щоб марно не пропало.
Улітку йдемо в парк гуляти,
А взимку — на санчата.
Любити Бога, зла цуратись —
Усього вчусь у тата.
Я кожного шаную тата,
Хоч як їх скрізь багато,
Та лиш таким хотів би стати
Розумним, добрим і завзятим,
Як мій, мій рідний тато!
Копіювати
Завжди в мого тата
Різних справ багато:
Вранці – на роботу,
У гараж – в суботу,
В вихідні на свято —
Щось ремонтувати,
У неділю – дача.
А дитина плаче…
Коли я, як тато,
Діток буду мати,
Я весь час із ними
Буду разом грати.
Їх навчу у річці
Карасів ловити,
У м’яча ганяти,
Та авто водити.
Взимку на санчатах,
Будемо кататись,
І у річці влітку
Будемо купатись.
Буду разом з ними
Біблію читати,
Скаже мама: «Сину,
Ти чудовий тато!
Різних справ багато:
Вранці – на роботу,
У гараж – в суботу,
В вихідні на свято —
Щось ремонтувати,
У неділю – дача.
А дитина плаче…
Коли я, як тато,
Діток буду мати,
Я весь час із ними
Буду разом грати.
Їх навчу у річці
Карасів ловити,
У м’яча ганяти,
Та авто водити.
Взимку на санчатах,
Будемо кататись,
І у річці влітку
Будемо купатись.
Буду разом з ними
Біблію читати,
Скаже мама: «Сину,
Ти чудовий тато!
Копіювати
Коли батько присутній у житті дитини, психічно здоровий і з повагою ставиться до дитини та матері, особистість формується більш цілісно. У такому середовищі дитина розвиває довіру, стабільну самооцінку і здатність будувати здорові стосунки. Психологічні дослідження підтверджують, що підтримувальне батьківство знижує рівень тривожності й сприяє емоційній зрілості у дорослому віці.
Християнські вірші до Дня батька
У християнстві батько розглядається як носій відповідальності, любові та служіння родині. У Святому Письмі батьківство пов’язане з турботою, наставництвом і готовністю жертвувати власними інтересами заради дітей. З історичного погляду образ земного батька формувався під впливом біблійної традиції, де сім’я вважалася малою церквою, а батько відповідав за духовний порядок і моральний напрям.
З днем батька хочу щиро привітати
Я нині дорогих чоловіків!
Так хочеться від серця вам сказати
Багато теплих, щирих, добрих слів.
Хай Бог пошле міцного вам здоров’я,
До старості глибокої дожить,
Хай ваші сім’ї Він зміцнить любов’ю,
У починаннях всіх благословить.
Ти чоловік, ти син чийсь, брат і тато!
Відповідальність в тебе нелегка,
Бо за свою сім’ю повинен дбати…
Горить робота у твоїх руках…
Не раз ті руки, вкриті мозолями
І змучені в нелегкому труді,
Щоб твої рідні — жінка з діточками
Все мали необхідне у житті.
Я знаю, що не спиться дуже часто…
Переживання, труднощі земні,
Воно усе навалюється часом,
І просиш в Бога помочі в ті дні.
Молись в той час, бо у молитві сила!
Ти у сім’ї — священик, пам’ятай!
Хоч часто слабнуть у польоті крила,
Та в Бозі твоя міць, не забувай…
А якщо все гаразд в житті земному,
То дякуй щиро Господу за це.
Вся слава і подяка лише Йому,
Схили в молитві перед Ним лице.
Ми вам, брати, бажаємо сьогодні
Надії і любові у житті,
Хай береже вас благодать Господня,
Усі дороги ваші, всі путі.
Тож завжди будьте мудрими батьками,
Щоб ваші діти поважали вас,
А нам хорошими чоловіками,
Щоб мир в сім’ї був й злагода всякчас.
Щоб славився Господь у кожнім ділі,
Бажаю чистих прагнень і стремлінь,
Щоб крокували впевнено до цілі,
Господніх вам рясних благословінь!
Я нині дорогих чоловіків!
Так хочеться від серця вам сказати
Багато теплих, щирих, добрих слів.
Хай Бог пошле міцного вам здоров’я,
До старості глибокої дожить,
Хай ваші сім’ї Він зміцнить любов’ю,
У починаннях всіх благословить.
Ти чоловік, ти син чийсь, брат і тато!
Відповідальність в тебе нелегка,
Бо за свою сім’ю повинен дбати…
Горить робота у твоїх руках…
Не раз ті руки, вкриті мозолями
І змучені в нелегкому труді,
Щоб твої рідні — жінка з діточками
Все мали необхідне у житті.
Я знаю, що не спиться дуже часто…
Переживання, труднощі земні,
Воно усе навалюється часом,
І просиш в Бога помочі в ті дні.
Молись в той час, бо у молитві сила!
Ти у сім’ї — священик, пам’ятай!
Хоч часто слабнуть у польоті крила,
Та в Бозі твоя міць, не забувай…
А якщо все гаразд в житті земному,
То дякуй щиро Господу за це.
Вся слава і подяка лише Йому,
Схили в молитві перед Ним лице.
Ми вам, брати, бажаємо сьогодні
Надії і любові у житті,
Хай береже вас благодать Господня,
Усі дороги ваші, всі путі.
Тож завжди будьте мудрими батьками,
Щоб ваші діти поважали вас,
А нам хорошими чоловіками,
Щоб мир в сім’ї був й злагода всякчас.
Щоб славився Господь у кожнім ділі,
Бажаю чистих прагнень і стремлінь,
Щоб крокували впевнено до цілі,
Господніх вам рясних благословінь!
Копіювати
Наш сивий Яворе, наш найдорожчий тату,
Як невблаганно дні кудись летять.
Сів на порозі твій Вісімдесятий,
Журливо озирається назад.
Гніздо родинне наше спорожніло,
Порозлітались діти хто куди.
І твоє серце раптом защеміло,
Але сьогодні ми зійшлись сюди.
Щоб, як в дитинстві міцно обійняти,
Торкнути цю пречисту сивину.
Щоб стільки ще важливого сказати,
Відкрити тобі серця таїну.
Ти приклад для дітей і для онуків,
Живої віри справжній патріарх.
Твої, підняті у молитві руки,
Вимолювали доленьку для нас.
Ти не згинався в натисках від бурі,
Ти не здавався вітру і дощам.
В часи погожі і у дні похмурі,
Давав наснагу і надію нам.
Пробач нам, тату, що буваєм рідко
Ми в рідній хаті, на своїй землі.
Що вже повиростали твої дітки,
Тепер онуків бавимо самі.
В твій ювілей ми дякуємо Богу,
За золотих твоїх Вісімдесят!
За всю тобою пройдену дорогу,
Вогні молитви, що на ній горять.
Хай Бог благословить тебе, наш батьку,
Хай твої кроки збереже від зла.
На чужині ми будем відчувати,
Тепло і захист рідного крила!
Як невблаганно дні кудись летять.
Сів на порозі твій Вісімдесятий,
Журливо озирається назад.
Гніздо родинне наше спорожніло,
Порозлітались діти хто куди.
І твоє серце раптом защеміло,
Але сьогодні ми зійшлись сюди.
Щоб, як в дитинстві міцно обійняти,
Торкнути цю пречисту сивину.
Щоб стільки ще важливого сказати,
Відкрити тобі серця таїну.
Ти приклад для дітей і для онуків,
Живої віри справжній патріарх.
Твої, підняті у молитві руки,
Вимолювали доленьку для нас.
Ти не згинався в натисках від бурі,
Ти не здавався вітру і дощам.
В часи погожі і у дні похмурі,
Давав наснагу і надію нам.
Пробач нам, тату, що буваєм рідко
Ми в рідній хаті, на своїй землі.
Що вже повиростали твої дітки,
Тепер онуків бавимо самі.
В твій ювілей ми дякуємо Богу,
За золотих твоїх Вісімдесят!
За всю тобою пройдену дорогу,
Вогні молитви, що на ній горять.
Хай Бог благословить тебе, наш батьку,
Хай твої кроки збереже від зла.
На чужині ми будем відчувати,
Тепло і захист рідного крила!
Копіювати
В хаті тато — значить, свято.
Як з роботи він прийде,
То розкаже, що багато
В нього справ за цілий день.
А я слухаю, буває,
Аж до пізньої пори:
Як у полі хліб зростає,
Орють землю трактори.
Як будують дім високий,
Як працює «Інтернет»,
І чому такий солодкий
Носить бджілка з квітки мед.
Ще прошу я — розказати,
Хто і як цей світ спасе…
О, як хочу, наче тату,
Труд любити — над усе!
Як з роботи він прийде,
То розкаже, що багато
В нього справ за цілий день.
А я слухаю, буває,
Аж до пізньої пори:
Як у полі хліб зростає,
Орють землю трактори.
Як будують дім високий,
Як працює «Інтернет»,
І чому такий солодкий
Носить бджілка з квітки мед.
Ще прошу я — розказати,
Хто і як цей світ спасе…
О, як хочу, наче тату,
Труд любити — над усе!
Копіювати
Хто научить жити свято,
Батьківщину берегти?
Ну, звичайно, — любий тато, —
Скаже кожний, я і ти.
Хто мене щодня голубить,
Зігріває, як вогонь?
Ну, звичайно, тато знову, —
З ним не матимеш журби.
Хто навчить любити працю,
Боже славити ім’я,
Зустрічати сонце вранці
Ніжним співом солов’я?
Тато! Тато! Звісно, тато! —
Ляже думка на чоло.
Чи було б сьогодні свято,
Якби тата не було?
Батьківщину берегти?
Ну, звичайно, — любий тато, —
Скаже кожний, я і ти.
Хто мене щодня голубить,
Зігріває, як вогонь?
Ну, звичайно, тато знову, —
З ним не матимеш журби.
Хто навчить любити працю,
Боже славити ім’я,
Зустрічати сонце вранці
Ніжним співом солов’я?
Тато! Тато! Звісно, тато! —
Ляже думка на чоло.
Чи було б сьогодні свято,
Якби тата не було?
Копіювати
Татова любов — як літній день,
Пахне потом, хлібом,споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що ув очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.
Пахне потом, хлібом,споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що ув очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.
Копіювати
Один багатий чоловік мав сина,
І подарунка йому готував,
Бо в нього наближались іменини,
Двадцятиріччя хлопець відзначав.
І батько знав бажання його сильне,
Чого хотів давненько його син,－
Він мріяв дуже про авто спортивне,
Так сильно прагнув, до душі глибин.
Хлопчина бачив－ коштів вистачає,
Тому на день народження чекав,
Що тато прийде, його привітає,
Приємні ці хвилини уявляв…
І скаже:”Ось твій подарунок, сину!
Нова автівка у дворі стоі’ть…!”
Він розцілує батька за машину,
Що його мрію допоміг здійснить…
Той день настав, несе багач дарунка,
Юнак із нетерпінням його жде…
В руках трима барвистого пакунка,
Хлопчина зрозумів, щось тут не те….
Коли відкрив －там Біблія лежала,
Новенька, особлива, дорога,
А в серці злість на батька закипала,
Образа сильна, ненависть лиха:
”Та як ти міг зі мною так вчинити?!
Бо ж знав, чого я прагну з давніх пір,
Ти змогу мав і гроші, щоб купити
Те, що хотів я сильно, аж надмір…
У тебе я єдиний, ти ж жалкуєш
Для мене коштів, мрію щоб здійснить,
Ти ще про це страшенно пошкодуєш,
Не буду більше я з тобою жить!
Не хочу більше називатись сином!
І ти мені не батько з цього дня!
Тебе я відсьогодні вже покину,
Живи один й згромаджуй надбання!”
Хоч батько намагався щось сказати,
Та син його і слухати не став,
Він стрімголов, скоріше вибіг з хати
Й далеко з дому геть попрямував.
І колесо життєве завертілось,
Роботу мав, багато працював,
Та з батьком спілкуватись не хотілось,
І не дзвонив йому і не писав.
Пройшло з тих пір чимало довгих років,
І добре і погане пережив,
З життя він взяв багато так уроків, І зрозумів тоді, що зле вчинив.
Так захотілось в рідний дім, до тата,
Близьких і рідних більше він не мав,
Обняти його і ”Пробач!”－сказати,
Що стільки літ образу й злість тримав.
Знайоме місто… Вулиця… Будинок…
До болю рідний, милий, дорогий…
Відкрив його, зайшовши всередину
І занімів, став, наче кам’яний…
Стоі’ть портрет－на ньому чорна стрічка,
Помер татусь…Давно цей світ лишив…
А біля нього згорток невеличкий,
Той самий, що образу спричинив.
Взяв в руки Біблію, відкрив… і в ту хвилину,
Знайшов,перегорнувши сторінки,
Ключі до тоі’ самоі’ машини,
Про яку мріяв всі своі’ роки…
Сертифікат подарунковий в папці
Й записка:”Я пробачив все давно…!”
І батьків заповіт лежав на лавці,－
На сина переписане майно…
Як боляче!…Ніколи не вернути,
Той час, коли ще батько був в живих..!
Щоб виправить помилку, пригорнути
Людину рідну до грудей своі’х…
Коли почав читати Боже Слово,
То зрозумів гріховність всю свою,
В сльозах молив:”Пробач мене, мій Боже,
Що батькові завдав скорбот, жалю…”
Скажіть, а вам Святе Письмо вагоме?
Чи до земного тягнеться душа?
Чи почуття образи всім відоме,
Коли близька людина, мов чужа?
Що має цінність зараз в цьому світі?
Мільярди? Особняк, а чи авто?
Коли із Богом прийде час зустрітись,－
Не забере набутого ніхто!
Читайте Біблію! Вона покаже
Які ми є в Ісусових очах,
На всі погрішності, помилки вкаже,
Доровказ в Господніх тих словах.
Можливо хтось роками в серці носить
Образу, кривду, ненависть і злість,－
Яку ж тоді вам користь це приносить?
Воно ж людину зсередини і’сть!
Цінуймо рідних зараз, бо можливо
Вже взавтра буде пізно щось змінить!
Як дарувати і’м любов важливо!
Поки є час… близькими дорожіть!
І подарунка йому готував,
Бо в нього наближались іменини,
Двадцятиріччя хлопець відзначав.
І батько знав бажання його сильне,
Чого хотів давненько його син,－
Він мріяв дуже про авто спортивне,
Так сильно прагнув, до душі глибин.
Хлопчина бачив－ коштів вистачає,
Тому на день народження чекав,
Що тато прийде, його привітає,
Приємні ці хвилини уявляв…
І скаже:”Ось твій подарунок, сину!
Нова автівка у дворі стоі’ть…!”
Він розцілує батька за машину,
Що його мрію допоміг здійснить…
Той день настав, несе багач дарунка,
Юнак із нетерпінням його жде…
В руках трима барвистого пакунка,
Хлопчина зрозумів, щось тут не те….
Коли відкрив －там Біблія лежала,
Новенька, особлива, дорога,
А в серці злість на батька закипала,
Образа сильна, ненависть лиха:
”Та як ти міг зі мною так вчинити?!
Бо ж знав, чого я прагну з давніх пір,
Ти змогу мав і гроші, щоб купити
Те, що хотів я сильно, аж надмір…
У тебе я єдиний, ти ж жалкуєш
Для мене коштів, мрію щоб здійснить,
Ти ще про це страшенно пошкодуєш,
Не буду більше я з тобою жить!
Не хочу більше називатись сином!
І ти мені не батько з цього дня!
Тебе я відсьогодні вже покину,
Живи один й згромаджуй надбання!”
Хоч батько намагався щось сказати,
Та син його і слухати не став,
Він стрімголов, скоріше вибіг з хати
Й далеко з дому геть попрямував.
І колесо життєве завертілось,
Роботу мав, багато працював,
Та з батьком спілкуватись не хотілось,
І не дзвонив йому і не писав.
Пройшло з тих пір чимало довгих років,
І добре і погане пережив,
З життя він взяв багато так уроків, І зрозумів тоді, що зле вчинив.
Так захотілось в рідний дім, до тата,
Близьких і рідних більше він не мав,
Обняти його і ”Пробач!”－сказати,
Що стільки літ образу й злість тримав.
Знайоме місто… Вулиця… Будинок…
До болю рідний, милий, дорогий…
Відкрив його, зайшовши всередину
І занімів, став, наче кам’яний…
Стоі’ть портрет－на ньому чорна стрічка,
Помер татусь…Давно цей світ лишив…
А біля нього згорток невеличкий,
Той самий, що образу спричинив.
Взяв в руки Біблію, відкрив… і в ту хвилину,
Знайшов,перегорнувши сторінки,
Ключі до тоі’ самоі’ машини,
Про яку мріяв всі своі’ роки…
Сертифікат подарунковий в папці
Й записка:”Я пробачив все давно…!”
І батьків заповіт лежав на лавці,－
На сина переписане майно…
Як боляче!…Ніколи не вернути,
Той час, коли ще батько був в живих..!
Щоб виправить помилку, пригорнути
Людину рідну до грудей своі’х…
Коли почав читати Боже Слово,
То зрозумів гріховність всю свою,
В сльозах молив:”Пробач мене, мій Боже,
Що батькові завдав скорбот, жалю…”
Скажіть, а вам Святе Письмо вагоме?
Чи до земного тягнеться душа?
Чи почуття образи всім відоме,
Коли близька людина, мов чужа?
Що має цінність зараз в цьому світі?
Мільярди? Особняк, а чи авто?
Коли із Богом прийде час зустрітись,－
Не забере набутого ніхто!
Читайте Біблію! Вона покаже
Які ми є в Ісусових очах,
На всі погрішності, помилки вкаже,
Доровказ в Господніх тих словах.
Можливо хтось роками в серці носить
Образу, кривду, ненависть і злість,－
Яку ж тоді вам користь це приносить?
Воно ж людину зсередини і’сть!
Цінуймо рідних зараз, бо можливо
Вже взавтра буде пізно щось змінить!
Як дарувати і’м любов важливо!
Поки є час… близькими дорожіть!
Копіювати
Образ Бога Отця у християнстві постає як джерело любові, захисту й справедливості. Через земне батьківство людина краще усвідомлює сенс божественної турботи та відповідальності. Саме тому повага до батька у родині водночас стає шляхом до глибшого розуміння віри і духовної зрілості.
