Фразеологія — це розділ мовознавства, який вивчає стійкі сполучення слів. Їх не складають щоразу заново, а дістають із пам’яті готовими. «Води в рот набрати» ніхто не розуміє буквально — усі знають, що це про мовчання. Саме такі звороти, їхні ознаки та типи вивчає фразеологія.

Поняття фразеології та предмет її вивчення
Термін походить від двох грецьких слів: phrasis — «вираз, зворот» і logos — «вчення, наука». Отже, фразеологія — це розділ мовознавства (лінгвістики), що досліджує стійкі сполучення слів. Самі такі сполучення називають фразеологізмами, фразеологічними одиницями або фраземами. Це три назви одного явища.
Найближча до фразеології наука — лексикологія. Вона займається окремими словами та їхніми значеннями. Фразеологія бере не слово, а зворот із двох і більше слів, який поводиться в мовленні як одне ціле. «Собаку з’їсти» — це не про тварин, а про великий досвід у якійсь справі.
Нові звороти майже не вигадують — вони роками живуть у мові, як слова в словнику. Тому фразеологізми зібрано в окремих фразеологічних словниках. Найвідоміші з них — двотомний «Фразеологічний словник української мови» Григорія Удовиченка та «Словник фразеологізмів української мови» за редакцією Віталія Винника.
Основні ознаки фразеологізмів
Зовні фразеологізм схожий на звичайне словосполучення: ті самі два-три слова, та сама граматика. Різниця проявляється в тому, як він поводиться в мовленні. Ось п’ять ознак, за якими його легко впізнати:
- відтворюваність: зворот не будують щоразу заново, а відтворюють готовим, як штамп;
- стійкість складу: слова не можна довільно замінити чи викинути — «бити байдики» не стане «бити ледаря»;
- цілісність значення: зміст усього виразу не дорівнює сумі значень окремих слів;
- нарізнооформленість: у складі є щонайменше два графічно окремих слова;
- синтаксична роль: у реченні весь зворот виступає одним членом речення.
Перевірити це просто. Спробуй замінити одне слово на близьке за значенням. Вільне словосполучення заміну витримує: «зелена трава» спокійно стає «зеленою травичкою». А «пекти раків» після такої підміни розсипається й перестає щось означати.
Типи фразеологічних одиниць за семантичною неподільністю
За ступенем злиття компонентів фразеологізми поділяють на чотири групи. Межа між ними проходить там, де втрачається зв’язок між буквальним змістом слів і змістом усього звороту.
Фразеологічні зрощення, або ідіоми, — семантично неподільні звороти. Їхнє значення взагалі не випливає зі слів-компонентів. «Бити байдики» ніяк не пов’язане з биттям, «пекти раків» — з раками, а «собаку з’їсти» — з собаками.
Фразеологічні єдності — теж неподільні, але їхнє цілісне значення мотивоване переносним значенням компонентів. Зв’язок між образом і змістом тут ще вловимий. «Тримати камінь за пазухою» — приховувати образу, «прикусити язика» — замовкнути, «не нюхати пороху» — не мати досвіду.
Фразеологічні сполучення влаштовані інакше: одне слово в них стрижневе, а залежні допускають синонімічну заміну. «Бере досада», «бере зло», «бере страх» — стрижень той самий, а залежне слово змінюється. Так само працює «порушити питання» і «порушити справу».
Фразеологічні вирази — стійкі за складом, але складаються зі слів із вільним значенням. Це прислів’я, приказки та крилаті вислови. «Вовків боятися — в ліс не ходити», «Не все те золото, що блищить».
Для шкільного аналізу це має практичне значення. У реченні фразеологізм підкреслюють як один член речення повністю — найчастіше як присудок або обставину. Розбирати кожне слово окремо — груба помилка. У реченні «Він з’їв собаку на ремонті» підмет — «він», а присудок — «з’їв собаку», хоч це й два слова.

Приклади популярних фразеологізмів та їхнє значення
Більшість фразеологізмів легко замінити одним словом-синонімом. Саме тому вони такі зручні: замість довгого пояснення досить короткого звороту, і співрозмовник одразу все розуміє. У таблиці — приклади зі значенням і джерелом походження.
| Фразеологізм | Значення одним словом (синонім) | Джерело походження |
|---|---|---|
| Бити байдики | ледарювати | народне, побутове |
| Пекти раків | червоніти, соромитися | народне |
| Ні пари з уст | мовчати | народно-розмовне |
| Лити сльози | плакати | розмовне |
| З’їсти собаку | мати великий досвід | професійне, згодом народне |
Українська фразеологія поповнювалася з кількох джерел. Це усна народна творчість, професійна діяльність (мисливство, рибальство, ремесла), антична міфологія та біблійні тексти. Звідси «ні пуху ні пера» від мисливців, «авгієві стайні» з грецьких міфів, «манна небесна» з Біблії.
У творі чи переказі фразеологізм працює як готовий образ — він замінює ціле речення опису. Та надмірність шкодить: три-чотири влучні звороти роблять текст живим, а десять перетворюють його на набір штампів.
