Можна замислитись як правильно пишуться різні слова, наприклад “сиджу” чи “сижу”, про які ми писали раніше, або “скоригувати” чи “скорегувати, коригування” чи “корегування”, “коригує” чи “корегує”? Усі ці варіанти на слух звучать дуже схоже, але тільки деякі з них є нормативними. У цій статті розглянемо, який правопис слова “коригувати” є правильним в українській мові згідно з чинним правописом.
Коригувати чи корегувати – розставляємо крапки над «і»
Якось чуєш у розмові: «Треба ще трохи корегувати звіт» — і щось у вухах защеміло. Наче й звично звучить, але щось не те. І справді — «корегувати» не вписується в українську мову. Це така собі калька з російського «корректировать», яка з часом прижилась у побуті, але правильності від того не набрала.
Правильний варіант — коригувати. Саме так говорить і словник, і здоровий глузд. Це слово означає «вносити виправлення», «уточнювати» або «підлаштовувати щось, щоб було точніше». Наприклад: «Ми коригували план дій після нових даних» — і все звучить грамотно, по-українськи й без мовних зашпортів.
Цікаво, що помилковий «корегувати» досить часто з’являється навіть у діловому листуванні чи на телебаченні. Але це саме той випадок, коли варто не плисти за течією, а, коректно кажучи, трішки підкоригувати свою мову.
Чому саме «коригувати»?
Слово коригувати належить до книжної лексики. Від нього утворюються такі правильні форми:
- коригує — у теперішньому часі;
- коригував / коригувала — у минулому;
- буде коригувати — у майбутньому;
- скоригований — як результат дії;
- коригування — іменник, що означає сам процес.
А от форми на кшталт корегує, корегування, корегований — це мовні помилки.
Як правильно – коригує чи корегує?
З дієсловами теж усе просто: якщо правильно коригувати, то й у формі теперішнього часу буде коригує. Наприклад: «Вона коригує звіт перед поданням», «Редактор коригує текст перед публікацією», «Учитель коригує план уроку відповідно до рівня класу», «Лікар коригує дозу ліків після обстеження»— і жодної помилки.
А от корегує — це як вставити не ту деталь у добре зібраний механізм. Звучить знайомо, але ламає всю систему. Тож не плутайте: коригує — правильно, корегує — ні.
Коригування чи корегування?
Коли мова заходить про іменники, усе працює за тим самим принципом, що й з дієсловами. Маємо дієслово коригувати — отже, утворений від нього іменник буде коригування. Це граматично правильна форма, яка відповідає нормам української мови.
Коригування — це процес внесення змін, уточнень, виправлень. Наприклад: «Коригування бюджету відбудеться після перегляду видатків».
А от корегування — це словотвірна помилка. Його часто можна почути в побуті або побачити в неуважно написаних документах, але в українській мові такої форми не існує. Тож іменник має звучати тільки як коригування — без варіантів.
Коригований чи корегований?
Тепер переходимо до прикметника. І тут усе логічно: якщо дієслово коригувати, то й дієприкметникова форма — коригований. Це стосується всього, що вже зазнало змін, уточнень або виправлень: коригований звіт, коригований документ, коригований план.
А от корегований — звучить ніби знайомо, але насправді такої форми в українській мові немає. Це калька, яка тягнеться з російської, і яка губиться в українській граматиці.
Відмінювання дієслова “коригувати”
Дієслово коригувати — це недоконаний вид, а за дієвідміною належить до першої групи. Його ми вживаємо, коли говоримо про процес внесення змін, уточнень чи виправлень. У таблиці нижче — усі форми по часах, для зручності.
| Час / Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Теперішній час | я коригую | ми коригуємо |
| ти коригуєш | ви коригуєте | |
| він/вона/воно коригує | вони коригують | |
| Минулий час | я коригував / коригувала | ми коригували |
| ти коригував / коригувала | ви коригували | |
| він коригував | вони коригували | |
| вона коригувала | ||
| воно коригувало | ||
| Майбутній час | я коригуватиму | ми коригуватимемо |
| ти коригуватимеш | ви коригуватимете | |
| він/вона/воно коригуватиме | вони коригуватимуть |
Ця таблиця стане в пригоді всім, хто хоче впевнено вживати слово «коригувати» — без мовних зашпортів і зайвих сумнівів. Бо навіть одне правильно вжите слово робить нашу мову точнішою.
Те саме стосується й наголосу — здавалося б, дрібниця, але вона формує враження. Наприклад, не всі одразу згадають правильний наголос у слові випадок, а дарма: це такі ж мовні норми, як і правильне слово. Детальніше про правильний налогос ми писали раніше.
Посилання та джерела
При написанні цієї статті були використані такі джерела:
- Український правопис (2019), затверджений Кабінетом Міністрів України – https://mon.gov.ua
- Тлумачний словник української мови – https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8+
- Офіційні рекомендації Інституту української мови НАН України – https://iul-nasu.org.ua/
