Іноді слово звучить так пишно, що його хочеться носити як корону. Саме так поводиться прикметник “герцогський” – гордий, благородний і трохи зарозумілий, як власник фамільного герба. У ньому відчувається аромат старовинних замків, оксамиту і старих бібліотек із латинськими фоліантами.
Звідки прийшло слово “герцогський” і як його правильно писати українською мовою
Походження терміна пов’язане з титулом герцог, що з’явився в середньовічній Європі як позначення правителя герцогства. Слово прийшло в українську мову через польське hercog або німецьке Herzog,
Походження слова “герцогський”
Лінгвісти відносять слово герцог до германського кореня heri – «військо» та zogan – «вести». У німецьких хроніках часів Карла Великого (VIII століття) цей титул уживався щодо воєначальників племен Саксонії та Баварії.
Через політичні й культурні контакти з Польщею, Литвою і Чехією слово потрапило до українських земель у XV столітті, що підтверджують записи в латиномовних актах Руського воєводства. У польських текстах XVI століття фіксується форма hercogski, з якої згодом сформувалося українське герцогський. Академік Агатангел Кримський у своїй праці «Нариси з історії української мови» (1922) згадував цей прикметник як приклад германізму, що зберіг фонетичну адаптацію без втрати змісту.
Як пишеться слово “герцогський”
Прикметник герцогський утворений від іменника герцог за допомогою суфікса -ськ- із збереженням твердого приголосного г. Правило подано у розділі §89 пункт 2 «Українського правопису» (редакція 2019 року), де зазначено: прикметники від іншомовних назв осіб утворюються за допомогою суфікса -ськ-, якщо основа закінчується на приголосний.
В орфоепічному словнику НАН України фіксується вимова [герцóгський] із наголосом на другому складі. У «Словнику української мови» в 11 томах (1971–1980) подано єдиний нормативний варіант – "герцогський", що вживається у значеннях «належний герцогу» і «характерний для герцога».
Відмінювання слова “герцогський” за правописом
Прикметник герцогський належить до якісних прикметників і відповідає на питання який? яка? яке? які?. У мові він узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку. Такі прикметники мають повні форми і змінюються за тими ж відмінками, що й відповідні іменники.
| Відмінок | Чоловічий рід | Жіночий рід | Середній рід | Множина |
|---|---|---|---|---|
| Називний | герцогський | герцогська | герцогське | герцогські |
| Родовий | герцогського | герцогської | герцогського | герцогських |
| Давальний | герцогському | герцогській | герцогському | герцогським |
| Знахідний | герцогський / герцогського | герцогську | герцогське | герцогських / герцогські |
| Орудний | герцогським | герцогською | герцогським | герцогськими |
| Місцевий | на герцогському | на герцогській | на герцогському | на герцогських |
| Кличний | герцогський | герцогська | герцогське | герцогські |
У письмі слово герцогський завжди подається з малої літери, бо воно позначає прикмету, а не власну назву. Велика літера вживається лише у власних іменах і титульних зверненнях типу Його Герцогська Величність, коли слово входить до офіційного титулу або шанобливої назви. Така форма передає повагу і традиційно закріплена у церемоніальному стилі.
Прикметник герцогський уживають у текстах, що описують історію, аристократію або мистецтво. Він трапляється в назвах палаців, титулів, картин і навіть марок вина. Часто цим словом передають атмосферу розкоші й влади, наприклад, герцогський маєток у Баварії, герцогський рід Альби, герцогський бал у Лондоні. У художній літературі та журналістиці його вживають для підкреслення стилю, вишуканості й високого походження героїв або предметів.
