У повсякденному мовленні слова “щур” і “пацюк” часто вживають як синоніми. Люди називають пацюками як диких гризунів у підвалах і на смітниках, так і домашніх улюбленців у клітках. Однак з наукової точки зору обидва ці слова стосуються однієї й тієї ж тварини — Rattus norvegicus, або сірого пацюка. Водночас у побуті сформувалося розрізнення: “пацюк” частіше має негативне забарвлення і пов’язується з дикими, небезпечними тваринами, тоді як “щур” — більш нейтральна або навіть позитивна назва, яку застосовують до одомашнених особин. Ця відмінність — не біологічна, а мовна, і саме вона часто вводить в оману.
Наукова класифікація – один вид чи різні
З наукової точки зору терміни “щур” і “пацюк” не позначають різних видів тварин. Обидва ці слова стосуються одного й того ж виду — сірого пацюка, або Rattus norvegicus. Саме він найпоширеніший у містах, селах і лабораторіях у всьому світі.
У біології слово “пацюк” не є терміном. Це побутова назва, яка закріпилася в українській мові для позначення диких особин. У наукових працях та ветеринарії вживають термін “щур” як основний, зокрема, коли йдеться про лабораторних або декоративних тварин.
Сірий пацюк (Rattus norvegicus) — гризун родини мишевих, що походить з Азії, але нині поширений по всьому світу. Його дикий варіант живе у підвалах, каналізаціях, поблизу сміттєзвалищ і складів. Саме цю тварину люди зазвичай і називають “пацюком”.
У той же час домашній щур — це той самий Rattus norvegicus, але виведений шляхом селекції для утримання в умовах житла. Його ще називають декоративним або лабораторним щуром. Він менш агресивний, має інші варіації кольору, спокійніший характер і адаптований до життя поруч із людиною. Від дикого родича він відрізняється не видом, а поведінковими й зовнішніми рисами.
Як відрізнити щура від пацюка в реальному житті?
Попри те, що з біологічної точки зору щур і пацюк — це один і той самий вид, у повсякденному сприйнятті вони дуже різняться. Люди звикли бачити у “пацюкові” небажаного сусіда зі смітника, а у “щурі” — потенційного домашнього улюбленця. Ці образи базуються на зовнішніх рисах, поведінці та умовах проживання.
Зовнішні ознаки
Дикий пацюк має масивніше тіло, коротший хвіст і грубішу шерсть. Його морда тупіша, а забарвлення — типове “сіре з бурим”. У домашніх щурів морда більш витягнута, очі великі, шерсть доглянута, і можуть бути різні кольори — білі, кремові, чорні тощо.
Поведінка
Пацюки уникають контакту з людиною, поводяться агресивно, особливо при загрозі. Домашні щурі, навпаки, довірливі, ручні й здатні до навчання. Вони легко звикають до господаря і можуть навіть відповідати на ім’я.
Середовище існування
Пацюки мешкають у підвалах, каналізаціях, покинутих будівлях, на смітниках. Домашні щурі — у клітках у квартирах, лабораторіях, зоомагазинах. Вони не пристосовані до життя у дикій природі.
У таблиці зібрані та наведені відмінності й подібності між щуром і пацюком:
| Ознака | Щур (домашній) | Пацюк (дикий) |
|---|---|---|
| Назва в побуті | Щур | Пацюк |
| Наукова класифікація | Rattus norvegicus (одомашнений) | Rattus norvegicus (дикий) |
| Походження | Селекційно виведений | Природне середовище |
| Розміри | Середні, струнке тіло | Масивніший корпус, коротший хвіст |
| Хвіст | Довгий, тонкий, часто світлий | Коротший, товстіший, темний |
| Шерсть і колір | Чиста, блискуча, різноманітні кольори | Груба, сіробура, часто з плямами |
| Характер | Дружній, ручний | Обережний, агресивний |
| Контакт з людиною | Любить взаємодію | Уникає або атакує при загрозі |
| Місце проживання | Клітка, дім | Підвали, каналізації, смітники |
| Призначення | Домашній улюбленець, лабораторні цілі | Небажаний гризун, шкідник |
| Сприйняття у суспільстві | Позитивне або нейтральне | Негативне, часто з відразою |
Ця таблиця допоможе краще зрозуміти, чому в мовленні існує розділення між “щуром” і “пацюком”, хоча насправді це різні прояви одного й того ж виду.
Пацюки як небезпека для людини
Дикі пацюки — це не лише неприємне сусідство, а й серйозна загроза для здоров’я. Сірий пацюк, що мешкає в підвалах, каналізаціях і біля сміттєзвалищ, може бути переносником небезпечних захворювань, а також псувати майно та продукти. Його присутність у житлі — це сигнал до негайних дій.
Які хвороби переносять пацюки?
Пацюки можуть переносити збудників понад 30 інфекційних хвороб. Серед найнебезпечніших:
- Лептоспіроз — передається через сечу пацюків і спричиняє лихоманку, ураження печінки та нирок.
- Сальмонельоз — інфекція шлунково-кишкового тракту, яку людина може отримати через забруднені продукти або посуд.
- Чума — історично одна з найстрашніших епідемій, яку переносили саме пацюки через бліх.
- Трихінельоз і токсоплазмоз — паразитарні інфекції, що можуть викликати важкі ураження внутрішніх органів.
- Хвороба Вейля, туляремія, лістеріоз — менш поширені, але теж небезпечні інфекції.
Це перелік дуже небезпечних хвороб, тому з пацюками треба бути дуже обережними.
Чим небезпечний сірий пацюк?
Окрім хвороб, пацюки здатні – псувати електропроводку, прогризаючи ізоляцію. Також, можуть знищувати продукти та залишати в них сліди життєдіяльності. Провокують алергічні реакції, особливо в дітей. Пацюки швидко розмножуються, утворюючи колонії в будинку чи підвалі та переносять бліх, кліщів та інших паразитів, які також можуть заражати людину та тварин.
Як запобігти появі пацюків у будинку?
Щоб уникнути проблем з пацюками, слід дотримуватись профілактичних заходів:
- Закривати всі щілини й отвори у стінах, фундаменті, підвалі.
- Зберігати продукти у герметичних ємностях і не залишати їжу відкритою.
- Не допускати скупчення сміття поблизу будинку, регулярно прибирати приміщення.
- Перевіряти підвали й горища, особливо восени та взимку, коли гризуни шукають тепло.
- Використовувати відлякувачі або пастки — електронні, механічні чи біологічні.
- У разі виявлення слідів (гнізд, фекалій, пошкоджень) — звертатися до служби дератизації.
Пам’ятайте: поява одного пацюка — це вже привід насторожитися, адже вони живуть зграями і розмножуються надзвичайно швидко.
Пацюки й щурі вже давно стали звичними мешканцями міст, однак наше ставлення до них змінюється залежно від того, у якому контексті ми їх зустрічаємо. Для когось це небезпечний гризун, якого варто остерігатися, а для когось — розумна й контактна тварина, яку тримають удома чи вивчають у лабораторіях. Важливо вміти розрізняти ці ситуації та розуміти, що за схожим виглядом може стояти зовсім різне значення. До речі, схожа плутанина виникає й в інших випадках — наприклад, коли йдеться про птахів: яка різниця між горлицею і голубом — ми вже писали про це тут. Такі знання допомагають краще орієнтуватися в навколишньому світі — без упереджень і зайвої тривоги.
Посилання та джерела
При написанні цієї статті використовувались такі джерела:
