Українська мова має багато нюансів, які не завжди очевидні, особливо коли йдеться про дієслова з чергуванням звуків. Одне з найчастіших питань, яке виникає в мовців, — як правильно: “сиджу” чи “сижу”? Помилкова форма настільки поширена, що часто здається природною. Проте, в українській мові існує чітке граматичне правило, що регламентує правильне написання і вимову цього слова.
Правильний варіант — сиджу
Форма “сиджу” є правильною в українській мові. Це дієслово недоконаного виду, теперішнього часу, 1-ї особи однини. Вона є граматично правильною і відповідає нормам сучасної української літературної мови. Це дієслово належить до другої дієвідміни, а її характерною ознакою є закінчення -у / -ю у першій особі однини.
Форма “сижу” трапляється у розмовній мові, однак вона є помилковою згідно з нормами сучасної української мови.
Правопис і дієвідміна
Щоб краще зрозуміти, як утворюються інші форми цього дієслова, розглянемо його повне відмінювання.
Відмінювання дієслова “сидіти”:
| Спосіб / Час | Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|---|
| Інфінітив | – | сиді́ти | – |
| Наказовий спосіб | 1‑я | – | сиді́мо (чи сиді́м) |
| 2‑я | сиди́ (сиди́-но) | сиді́ть | |
| Теперішній час | 1‑я | сиджу́ | сиди́м / сидимо́ |
| 2‑я | сиди́ш | сидите́ | |
| 3‑я | сиди́ть | сидя́ть | |
| Майбутній час | 1‑я | сиді́тиму | сиді́тимемо / сиді́тимем |
| 2‑я | сиді́тимеш | сиді́тимете | |
| 3‑я | сиді́тиме | сиді́тимуть | |
| Минулий час | чол. рід | сиді́в | сиді́ли |
| жін. рід | сиді́ла | – | |
| сер. рід | сиді́ло | – |
Приклад у реченні:
- Я щодня сиджу за комп’ютером по кілька годин.
- Я сиджу на уроці й уважно слухаю вчителя.
- Щовечора я сиджу на балконі з книжкою в руках.
- Уже годину сиджу в черзі до лікаря.
- Я часто сиджу у кафе біля вокзалу, чекаючи на потяг.
Форма «сиджу» виникає внаслідок фонетичного чергування приголосних у корені: звук д переходить у дж (аналогічно як у “ходити — ходжу”, “садити — саджу”). Це звичайне чергування, властиве багатьом українським дієсловам.

Неправильний варіант — сижу
Форма «сижу» є помилковою, і вона не відповідає нормам українського правопису. Вона потрапила в мовлення під впливом російської мови, де в аналогічній формі дієслово “сидеть” має форму “сижу”. Проте в українській мові таке спрощене відтворення не допускається, оскільки воно суперечить правилам фонетичних змін.
Важливо розуміти, що така помилка — не просто стилістичне відхилення, а граматичне порушення, яке варто виправляти, особливо у формальному чи публічному мовленні.
Транскрипція слова «сиджу»
Фонетична транскрипція: [си́джу]
У наголошеній позиції — другий склад, приголосний “д” переходить у “дж”. Таке звучання також підтверджує правильність вибору літерного варіанта «сиджу», а не «сижу», який не має фонетичного обґрунтування.
Як пояснити дітям або учням?
Для учнів молодших класів можна пояснити це так: «Коли ми говоримо про те, що я сиджу зараз на стільчику, то кажемо “сиджу”, бо в цьому слові звук трошки змінюється — “д” перетворюється в “дж”. Так відбувається і з іншими словами, наприклад, “ходжу”, “саджу”.»
Такий приклад допомагає дитині зрозуміти правило через аналогії, які легко запам’ятовуються.

Як уникнути помилки?
Щоб не плутати «сиджу» та «сижу», слід:
- Запам’ятати, що правильна форма має дж, а не ж.
- Порівнювати з іншими подібними дієсловами (наприклад, «ходжу»).
- Вимовляти вголос і слухати, як правильно звучить слово.
- Читати літературну українську і звертати увагу на дієслівні форми.
Ось більш плавний і природний варіант із врахуванням твоїх побажань:
Отже, якщо перед вами постає вибір між «сиджу» чи «сижу», не сумнівайтеся — правильна форма «сиджу». Вона повністю відповідає нормам української мови, граматичній структурі та фонетичним законам. Помилка у вживанні форми «сижу» є наслідком мовного впливу, який легко виправити за допомогою практики, читання і свідомого ставлення до мовлення. А про інші подібні мовні тонкощі — наприклад, як правильно: усім чи всім — ми вже розповідали в одній із наших попередніх статей.
Посилання та джерела
При написанні цієї статті використовувались такі джерела:
